Мультик з рекомендаціями про коронавірус від Міністерства охорони здоров’я України:
Як розповсюджується вірус:
https://www.facebook.com/236835140334466/posts/505987496752561/
#психологічнагігієна
Що ж, крім миття рук і фізичної гігієни важливе місце займає гігієна емоційна та психологічна.
Після такої короно-кризи світ і ми змінимося. І це нормально. Важливо адаптуватися до нових умов життя, які диктує нам сьогодення.
Якщо ми повинні дистанціюватися один від одного у фізичному просторі, то ми можемо вчитися більшій близькості та більшій турботі один про одного.
1. Боятися нормально. Не нормально взагалі не боятися, коли є реальна загроза. Важливо не просто читати і розповідати один одному, що варто робити, а самому скласти список корисних речей. Можна з дітьми сісти і написати або розмалювати список, що важливо робити уданій ситуації. Можна зробити два списки. Один повсякденний, інший на випадок, що робимо у випадку хвороби (не дай Бог): кому дзвонимо, на кого залишаємо дітей, стареньких батьків, домашніх тварин тощо.
2. Варто мати на видному місці телефони усіх екстрених служб вашого міста. У момент небезпеки, коли вмикається у мозку команда «біжи/замри/бий», важливо мати візуальний покроковий план дій.
Отже, з маленькими дітьми малюємо список дій разом, якщо ви підліток чи дорослий робимо самі.
3. Діти на карантині. Пояснити їм, що відбувається, що це не такий карантин, який у нас щороку. Розповісти, що зараз у всьому світі хворіють люди , і що зупинити його, це відповідальність кожного. Для цього ми залишаємося дома, бо можемо бути носієм вірусу без будь-яких ознак і можемо заразити іншу людину, для якої це може бути з ускладненнями, чи привести навіть до смерті.
https://www.facebook.com/SocialSamosa/videos/595739307950648/
4. Чим більше інформації ми розповідаємо дітям, тим менше уява працює, тим більше зменшується рівень тривоги дитини.
5. Якщо Ви дорослий і самі сильно переживаєте і панікуєте, важливо спочатку самому заспокоїтися і спокійними тоном повідомити про все дитині. Чому важливий Ваш тон і психологічний стан?! Як Ви вже знаєте, людина лише 8% інформації отримує вербально (через слова). Решту частину інформації ми отримуємо невербально (міміка, жести, інтонація, вираз обличчя). Якщо дитина сильно перелякалася, швидше за все ви їй розповіли про вірус занадто емоційно та тривожний спосіб.
Отже, важливо тримати золоту середину, і не панікувати, і не знецінювати небезпеку.
6. При зміні звичного життя в гіршу сторону, діти можуть відчувати провину за стан речей. Наприклад, коли батьки розлучаються/роз’їжджаються, дитина часто думає «Це все через мене». У випадку з поширенням вірусу може бути це саме. Тому, важливо наголосити, що дитина ні в чому не винна, і тим-більше, не страшити дитину, вірусами, поліцією, медиками , уколами та бабайками.
Навпаки, наголосіть дитині, що ви її любите, щоб не столася, і дорослі роблять усе щоб якнайшвидше виправити небезпеку.
7. Також думаємо про старших людей, вони найбільше в зоні ризику. Тому варто подбати, щоб вони мали запаси їжі та ліків вдома, і лишній раз не виходили з дому.
8. Важливо пам’ятати, що це рано чи пізно закінчиться і щоб відволіктися, можна почати складати список, що будете робити, коли карантин закінчиться: кого запросите в гості, куди поїдете, кого обіймете, чим почнете займатися, які міста та країни відвідаєте.
Тримаймо дистанцію та будьмо здорові!
Марія Вовк, практичний психолог